ЗБІРКА ЗАНЯТЬ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ПЕРЕДМОВА
Проблема патріотичного виховання сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей в сучасному українському суспільстві в умовах економічного та політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України починаючи з наймолодшого віку.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі має бути поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
В. Сухомлинський писав: «Дитячі роки, той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки, – це витоки життєвого ідеалу. Саме в цей час закладається коріння громадянськості. Від того, що дитині відкрилося в навколишньому світі в роки дитинства, що його здивувало чи вразило, що обурило та примусило плакати – не від особистої образи, а від хвилювання за долі інших людей, – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець».
Виходячи із завдань патріотичного виховання, дитина дошкільного віку спочатку повинна усвідомити себе членом сім’ї, невідокремленою частиною своєї малої Батьківщини, потім громадянином України, і тільки тоді жителем планети Земля. Отже, завданням кожного педагога повинно стати поступове введення дитини до розуміння того, що у кожного українця є своя маленька Батьківщина – місто, село, прив’язаність до якого він відчуває з дитинства, і разом з тим – велика Батьківщина – Україна, одна для всіх, хто народився на її просторах, полюбив цю землю, історію, культуру, хто не жалкує зусиль для того, щоб вона стала ще красивішою, багатшою, стала могутньою державою. І кожному з нас треба вміти бути корисним для неї, а для цього треба багато знати та вміти, з дитинства здійснювати таки справи, які були б на благо свого дому, дитячого садка, міста, всієї держави.
У запропонованій збірці представлені конспекти занять, розваги, тематичні проекти для дітей раннього та дошкільного віку, які допоможуть у залученні дітей до рідного слова, національних традицій, знайомстві із державною символікою, символами українського народу, її народною творчістю, національним фольклором, звичаями, поглядами, смаками, нормами поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління
Конспект заняття “Колискова для лялечки”
для дітей раннього віку
Мета: познайомити дітей з новою колисковою; заохочувати їх повторяти окремі слова за вихователем, розповідати знайомі потішки, колисанки; формувати у дітей культурно-гігієнічні навички. Створювати сприятливі умови для розширення запасу слів, вправляти у правильній звуковимові. Розвивати мовлення дітей, інтерес до усної народної творчості, народної колискової пісні. Виховувати бажання любов до матері, рідних.
Матеріал.
Демонстраційний: ліжко, постіль, лялька, рушничок, ведмедик.
Роздавальний: маленькі лялечки для кожної дитини.
Хід заняття
В ігровому куточку сидить іграшковий ведмедик та велика лялька Міла. Вихователь пропонує дітям підійти й послухати, про що вони говорять.
Вихователь. Діти, лялечка каже, що дуже втомилася й хоче спати, вона прохає ведмедика допомагати їй розстелити постіль, але він не вміє. Допоможемо їм?
Вихователь. Захотіла Міло Кулачками тре оченята.
Зачекай-но, Мілочка, трішки.
Постелю для тебе я ліжко,
Покладу тебе й заспіваю:
“Люлі-люлі, баю-баю”.
Дітки, скажіть мені, а що треба зробити перед тим, як лягти спати?
Діти. Треба умитися й роздягтися, скласти свої речі.
Вихователь. Зараз я умию нашу Марічку, а ви заспівайте їй пісеньку про водичку.
Діти співають.
Водичка, водичка,
Умий Марічці личко.
Щоб сяяли очки,
Червоніли щічки.
Щоб роток сміявся,
Щоб зубчик кусався.
Вихователь. Діти, а чим треба витерти Марічку?
Діти. Рушничком.
Вихователь. Тепер наша Марічка чистенька, можна роздягати її і класти в ліжко. Хто хоче допомогти лялечці роздягнутися?(дитина знімає з лялечки одяг, називає його, всі діти повторюють назви: чобітки, спідниця, сорочка). Тепер наша лялечка готова до сну. Дітки, а що треба зробити, щоб наша Марічка заснула міцно й солодко?
Діти. Заспівати пісеньку.
Вихователь. Так, треба заспівати пісеньку. Ця пісенька називається колисанка. Її співають матусі, коли колишуть дитину. Ось, послухайте.
Прийди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Та щоб спала, не плакала,
Та щоб росла, не боліла.
Щоб голівонька була світленька,
А личко – красивеньке.
Баю-баю, баю-бай,
Потихеньку засинай.
По закінченні колисанки промовляє тихенько: “Заснула наша Марічка. Ой, дивіться, і ведмедик теж заснув, і його колисаночка приспала”.
Після цього вихователь звертає увагу на те, що в іншому куточку сидять ляльки, яких також слід покласти спати. Пропонує кожній дитині взяти лялечку, умити її, роздягти й покласти в ліжечко. Під час виконання дітьми цих дій проводить індивідуальну роботу: заохочує окремих дітей промовляти забавлянку про водичку, повторюють назву одягу, предметів білизни. Після того, як всі діти вклали ляльок спати, пропонує всім разом заспівати колисанку.
А-а-а, люлі, люлі,
Налетіли гулі.
Сіли на воротах
В червоних чоботях.
А ворітця – скрип-скрип…
Моя доня спить, спить.
Заснули наші лялечки, а ми не будемо їм заважати й підемо на вулицю.
Діти тихенько виходять із кімнати.
Конспект заняття “Граємо і мову вивчаємо”
для дітей молодшого дошкільного віку
(4 – й рік життя)
Мета: познайомити дітей з новою закличкою про сонечко; згадати потішки, мирилки, знайомі забавлянки з пальчиками. Вправляти дітей у чіткій вимові голосних звуків. Активізувати розмовне мовлення, збагачувати словник словами: бабине зіллячко, дідове полечко, подвір’ячко. Розвивати інтерес до усної народної творчості. Виховувати любов до рідного слова, української землі.
Матеріал: фольклорний матеріал, ляльки в національному одязі, ілюстрації до забавлянки “Коник”.
Попередня робота: вивчення мирилок, забавлянок.
Хід заняття
Вихователь. Діти, давайте підійдемо до віконечка, і покличемо до нас ясне сонечко, яке десь забарилось.
Сонечко, сонечко,
Заглянь у віконечко.
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.
А тепер, хто хоче сам покликати сонечко? (діти за бажанням промовляють закличку).
Вихователь. Діточки, сідайте рядком і поговоримо ладком.
Сідайте рівненько і поговоримо ладненько.
Зараз ми будемо “розмовляти” із нашими пальчиками.
Проводиться гра-забавлянка з пальчиками.
Оцей пальчик – наш татусь,
Оцей пальчик – мама.
Оцей пальчик – наш дідусь,
Оцей пальчик – баба.
А цей пальчик – хлопчик наш
І звуть його… (діти називають своє ім’я).
Один, два – це наша сім’я,
В гості до дітей приходять ляльки Івась і Оксанка. Івась говорить, що Оксанка його скривдила, і вони посварилися.
Вихователь. Діти, а що треба зробити, щоб наші ляльки не сердилися один на одного? Так, треба помиритися. А які мирилки ви знаєте?
Діти за бажанням розповідають мирилки:
- Помирімося, помирімося,
Одне одному посміхнімося,
Будемо дружити,
Як у гаю квіти.
- Мирись, мирись
Та тільки не сварись.
- Подружімося, подружімося
І ніколи не сварімося.
Будемо з тобою,
Як риба з водою.
Ляльки “миряться”.
Вихователь. Діти, а наша Оксанка чомусь знов засмутилася. Вона говорить, що у неї є молодший братик і сестричка. Вона хотіла їх позабавити, але не знає як. Давайте їй покажемо.
Діти розповідають.
Гой-да-да,
Гой-да-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.
Вихователь показує дітям ілюстрації, пояснює слова “поводи”, “підкови”.
Вихователь. Діти, послухайте уважно, зараз я розповім вам ще один віршик про сонечко. Він називається “закличка”. Це тому, що за допомогою цього вірша, люди зверталися до сонечка і закликали його на землю.
Вийди, вийди, сонечко
На дідове полечко, на бабине зіллячко,на наше подвір’ячко,
На веселі квіточки, на маленькі діточки.
Там вони граються, тебе дожидаються.
Вихователь пропонує дітям покликати сонечко новою закличкою (усі разом, потім індивідуально).
В кінці заняття проводиться українська народна гра “Зайчик”.
Конспект заняття “Калина – символ України”
для дітей старшого дошкільного віку
(6 – й рік життя)
Мета: познайомити дітей з народним символом – калиною, пригадати загадки та легенди про неї. Дати знання про те, що калина – лікарська рослина. Поповнити словник дітей словами – порівняннями з народного фольклору. Розвивати правильне українське мовлення. Виховувати інтерес та повагу до українських національних традицій, почуття любові до рідного народу, почуття патріотизму.
Словник: намисто, пава, врода, кетяги, рясна.
Матеріал: інтер’єр українського подвір’я, хати, фольклорні твори, кетяги калини.
Хід заняття
Діти заходять у кімнату, стилізовану під українське подвір’я. Назустріч їм виходить дівчинка.
Вихователь. Хто ти, дівчинко маленька?
Дівчинка, Українка молоденька.
Усі діти. А як тебе звати?
Дівчинка. Щоб дізнатись, як мене звати, треба загадку вам відгадати.
За хатою у садочку, у зеленому віночку
Та в червоних намистах стала пава молода.
І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик, та й укине на язик.
(Калина)
Дівчинка. Відгадали. Мене звати Калина. А ви загадки про калину знаєте?
Діти загадують загадки:
- У вінку зеленолистім, Стоїть дід над водою
У червоному намисті З червоною бородою.
Видивляється у воду Хто не йде – не мине,
На свою хорошу вроду. За борідку ущипне.
- І не дівчина, а червоні стрічки має.
- У лісі на горісі червоні хустки висять.
- Навесні білим цвітом,
а восени – червоним плодом.
Дівчинка. Бачу, багато ви про мене загадок знаєте. Тож запрошую вас у свою світлицю.
Діти заходять до світлиці, розглядають інтер’єр.
Вихователь. Діти, зараз я розповім вам легенду про нашу калину. Легенда – це казка, яка прийшла до нас дуже з давніх часів. Отже, слухайте.
Легенда про калину
То давним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали її Калиною. Люди любили її за добре й щире серце. Навесні Калина, як завжди, пішла в ліс. Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калина аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити…Усміхнувся: спасибі тим роботящим рукам, що кущ посадили!
Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж воно далі буде? І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце.
Прийшла Калина до свого улюбленця і задивувалася зернятками, а кущ нахилився до неї і шепоче: “Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко…”
(після розповіді вихователь запитує дітей за змістом легенди).
Вихователь бере в руки калинову гілку: “Давайте помилуємося цією гілочкою і позмагаємося, хто краще про калину скаже (діти називають епітети: гарна, корисна, чарівна, замріяна…).
Вихователь. А які порівняння, пов’язані з калиною, ви знаєте?
- Молода дівчина така гарна, як калина.
- Стоїть на дворі дівонька, як над ставом калинонька.
- Щічки червоні, як кетяги калинові.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема у світі ріднішого, як мати дитині.
- Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Калина. Бачу, ви знаєте про мене багато віршів, гарно їх розповідаєте. А тепер ставайте в хоровод та про калину гарно заспіваємо.
(Хоровод “Ой є в лісі калина”)
Вихователь. А тепер, діти, я запрошую вас до столу. Давайте спробуємо на смак, яка ж вона, калина.
(на тарілочках у дітей лежать ягоди калини, у стаканчиках – узвар із калини. Діти куштують.)
Вихователь. Діти, яка калина на смак? (кисла, кисло-гіркувата, смачна, гірка). А який узвар? (солодкий, гіркий, кислий, смачний).
Вихователь. Діти, калина дуже корисна. Це лікарська рослина. Вона лікує багато хвороб: кашель, ангіну, артеріальний тиск. З давніх-давен наші предки використовували її, щоб лікуватися від застуди. А ще, достиглою калиною прикрашали хату, взимку ставили між подвійними вікнами, щоб червоні кетяги нагадували щедре літо. Недаремно в народі кажуть: без калини нема України.
Калина. Дякую вам, діти, за те, що прийшли до мене в гості. Хочу вам побажати, щоб ви завжди любили рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. До побачення.