(рекомендації підготовлені фахівцями паразитологічного відділу Київської міської санітарно – епідеміологічної станції)
Гельмінти або глисти – це паразитичні черви, що можуть вражати кишечник, печінку, жовчні протоки, легені, дихальні шляхи, інші органи та системи організму людини. Глисти викликають у людини захворювання (гельмінтози), які негативно впливають на стан її здоров’я.
Клінічні прояви захворювання залежать, в першу чергу, від імунного стану організму людини, від виду паразита, його кількості. Глисти знижують працездатність, викликають слабкість, запаморочення, нудоту, блювоту, головний біль, роздратованість, біль в животі, часто спричинюють малокрів’я, алергічні прояви. Нерідко у хворих спостерігається порушення апетиту, розвиваються запальні процеси органів травлення, ускладнюється перебіг інших захворювань.
В однієї особи можуть одночасно паразитувати декілька видів глистів. Особливо тяжко переносять глистяні інвазії діти, внаслідок яких вони можуть відставати в фізичному та розумовому розвитку.
Найчастіше зустрічаються такі види гельмінтів, як гострики, аскариди, волосоголовці, карликовий, бичачий, свинячий ціп’яки, широкий стьожак, трихінела, опісторхіс тощо.
Найпоширенішим гельмінтозом є ентеробіоз (викликається гостриками), зараження яким відбувається контактним шляхом від хворого або через предмети, якими той користувався. Такий шлях передачі обумовлює широке розповсюдження цього захворювання, особливо серед дітей молодшого віку, а також послідовне зараження всіх членів родини хворого.
Гострики – це невеликі, круглі, білого кольору глисти завдовжки до 1 см. Живуть в нижніх відділах тонкого та в товстому кишечнику, тривалість їх життя, за останніми даними, до 3-х місяців. Дорослі самки, наповнені дозрілими яйцями, виповзають з прямої кишки і відкладають їх в складках шкіри біля заднього проходу, викликаючи при цьому нестерпну сверблячку, яка особливо дошкуляє у вечірній та нічний час.
При розчісуванні яйця цих глистів забруднюють руки, попадають на предмети довкілля, харчові продукти, а з ними – до рота, що може призвести до самозараження.
Щоб попередити захворювання на ентеробіоз, слід дотримуватись правил особистої гігієни: ретельно мити руки з милом після відвідування туалету та перед їжею, утримувати нігті в чистоті та боротися зі шкідливою звичкою гризти нігті, перед та після сну приймати гігієнічний душ, обдавати кип’яткомдитячі горщики та мити іграшки водою з милом, проводити вологе прибирання приміщень тощо.
Аскаридами, волосоголовцями людина заражається при вживанні немитих фруктів, овочів, ягід (зелень, редиска, огірки, морква, полуниця), що забруднені яйцями цих гельмінтів.
Безпосередньо від людини до людини паразити не передаються. Виділені з випорожненнями хворої людини яйця цих гельмінтів стають небезпечними після дозрівання при сприятливих умовах в ґрунті.
В ґрунт яйця потрапляють при удобренні нечистотами, де можуть зберігати життєздатність протягом багатьох років та забруднювати городину. В наших широтах найчастіше зараження на аскаридоз відбувається через полуницю.
При попаданні дозрілого яйця аскариди до шлунку людини із нього виходить личинка, яка здійснює міграцію (триває 10-14 днів) в організмі людини. В цей період лабораторна діагностика захворювання неможлива, але можуть відмічатись алергічні прояви (кропивниця, сверблячка), при великій кількості личинок спостерігається бронхіт, пневмонія.
Через 2,5-3 місяці доросла аскарида має веретеноподібне, видовжене тіло біло-жовтого кольору, завдовжки від 15 до 40 см. Тому, якщо зараження відбулося влітку, лабораторне обстеження стає доцільним лише через 3 місяці, коли аскарида починає виділяти яйця. Дорослі самки аскарид щодня виділяють до 240 тисяч яєць. Тривалість життя гельмінта становить близько одного року.
Гельмінт паразитує в тонкому кишечнику. Хворий на аскаридоз відчуває погіршення апетиту, нудоту, блювоту, біль у животі, проноси з домішками слизу та крові або запори. Діти втрачають вагу, швидко втомлюються, скаржаться на поганий сон, запаморочення.
В окремих випадках міграція дорослих аскарид в організмі людини за межами кишечнику є причиною завороту кишок,кишкової непрохідності, закупорки жовчних протоків, протоків підшлункової залози з розвитком абсцесу, апендициту.
Інфікування волосоголовцями також можливе через грунт, забруднений дозрілими яйцями паразита. При проковтуванні людиною дозрілого яйця волосоголовця личинка, яка з нього виходить, занурюється в слизову оболонку товстої кишки і там виростає в дорослого паразита. Дорослий волосоголовець – білого кольору, завдовжки до 5,5 см, складається з волосовидного головного кінця й товстої хвостової частини. Тривалість життя паразита становить до 5 років, що забезпечує довге існування паразита, раніше вважалось, що від нього дуже важко позбаватись. Самка волосоголовця щодня виділяє від 1 до 3,5 тисяч яєць.
Кріплення тонким головним кінцем до слизової оболонки супроводжується больовими симптомами в області живота. При трихоцефальозі відмічаються розлади шлунку, проноси з домішками слизу та крові, порушення апетиту, нудота, блювота, слабкість, втрата ваги, нездужання, головний біль, запаморочення, дратівливість.
Живиться волосоголовець поверхневим шаром слизової оболонки кишечнику та кров’ю. За добу один гельмінт споживає0,005 мл крові людини, що призводить до багаточисленнихвиразок слизової оболонки кишечнику, розвитку анемії.
Щоб не заразитися аскаридами та волосоголовцями, в приватних обійстях слід користуватися тільки вбиральнями, не використовувати для удобрення незнешкоджені фекалії. Овочі, зелень, ягоди та фрукти перед вживанням у їжу в сирому вигляді слід ретельно помити проточною водою.
Зараження людини свинячим, бичачим ціп’якамивідбувається при куштуванні сирого м’ясного фаршу, при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса (шашлику), яке містить фінки (зародки) цих гельмінтів, з яких в кишечнику людини розвиваються дорослі особини. Це великі гельмінти, які можуть досягати довжини 3-6 метрів та викликати у людини серйозні порушення стану здоров’я. Ціп’яки можуть паразитувати у людини від кількох до 20 років. Розвиток цих паразитів відбувається зі зміною хазяїв: статевозрілі форми живуть в кишечнику людини, личинкова форма – в організмі свиней (свинячий) або великої рогатої худоби (бичачий).
Хворого турбують періодичні болі в животі, кишкові розлади, порушення апетиту, головний біль. Але найчастіше хворі скаржаться на свербіж в області заднього проходу і періодичне відходження члеників (фрагменти тіла гельмінта у вигляді утворень білого кольору, які нагадують лапшу). Ці ознаки повинні насторожити хворого та змусити його звернутись до лікаря.
Для попередження зараженнями ціп’яками не слід купувати м’ясо на стихійних ринках, куштувати сирий фарш, вживати м’ясні страви з кров’ю, недостатньо термічно оброблені м’ясні продукти.
При вживанні дичини (кабан, борсук тощо), м’яса та сала з проріззю домашніх свиней, що не пройшли ветеринарно–санітарну експертизу, людина може заразитися на трихінельоз – небезпечним для здоров’я і життя гельмінтозом.
Характеризується це захворювання гострим та тяжким перебігом: підвищенням температури тіла (до 400 С), лихоманкою, набряком обличчя, розладами кишково-шлункового тракту, м’язовими болями в міжреберних, литкових, язикових м’язах, внаслідок інтенсивного розмноження паразитів, що потрапили в організм, та осіданням личинок у м’язах. В тяжких випадках це захворювання може закінчитися смертю хворого внаслідок ураження серця, нервової системи. Для попередження ускладнень та смерті хворого лікування проводиться в умовах стаціонару.
Щоб не допустити зараження трихінельозом, не треба купувати м’ясні продукти на стихійних ринках, м’ясо домашніх свиней та дичину вживати тільки після проходження санітарно-ветеринарного контролю, дотримуватись правил приготування м’ясних страв.
Із вживанням в’яленої, копченої річної риби домашнього приготування або з її недостатньою термічною обробкою може бути пов’язане зараження людини такими гельмінтозами, якдифілоботріоз (викликається широким стьожаком) таопісторхоз.
Широкий стьожак – це найбільший гельмінт людини, який може сягати 20 м завдовжки. Це найбільш продуктивний паразит – щодня виділяє більше 1 мільйона яєць, які, потрапляючи до водойми, проходять стадії личинкового розвитку спочатку в прісноводних рачках, потім в організмі хижих річкових та озерних риб. При вживанні зараженої та недостатньо термічно обробленої риби, малосольної ікри личинки попадають до кишкового-шлункового тракту людини, де відбувається їх розвиток до статевозрілих особин.
У людини широкий стьожак викликає слабкість, головокружіння, розлади шлунково-кишкового тракту, шкірні висипи, призводить до розвитку анемії (малокрів’я), схуднення. У хворого спостерігається періодичне відходження разом з випорожненнями фрагментів тіла гельмінта.
Опісторх (або печінковий сисун) – плоский гельмінт завдовжки 8-13 мм, який паразитує в протоках підшлункової залози, жовчних та печінкових протоках протягом десятиріч. Може викликати запальні процеси в печінці, 12-палій кишці та підшлунковій залозі, стимулювати розвиток цукрового діабету, раку печінки. Характеризується тяжким тривалим клінічним перебігом.
Для свого розвитку яйця опісторха з личинкою повинні потрапити у воду, де відбувається їх розвиток, спершу в організмі прісноводного молюска, потім – риб родини карпових (лящ, язь, карась тощо), у м’язах яких осідають личинки. При порушенні правил приготування риби відбувається зараження людини.
Захворювання на опісторхоз реєструється у населення, що мешкає у басейні річок: Дніпро, Десна, Південний Буг, Ворскла, Сіверський Донець (Сумська, Полтавська, Чернігівська області).
Для попередження дифілоботріозу та опісторхозу необхідно, по-перше, охороняти водойми від забруднення стічними водами, по-друге, дотримуватись правил приготування риби: смажити її в пластованому вигляді під кришкою протягом 15-20 хвилин, варити – 20 хвилин, при солінні витримувати рибу протягом 2 тижнів в 14% солі від ваги риби, в’ялити шматки риби до 25 см протягом 3 тижнів, перед цим витримати 3 дні в 15% солі від ваги продукту.
Якщо зараження відбулось, людина відчуває вище приведені симптоми, а в окремих випадках (при зараженні ціп’яками, стьожаком широким) відмічає відходження члеників разом з калом, слід звернутися до лікаря.
Діагноз гельмінтозу встановлюється на підставі скарг пацієнта, особливостей клінічних проявів, результатів лабораторних досліджень фекалій на наявність яєць гельмінтів, крові (спостерігається підвищений рівень еозинофілів, в деяких випадках – анемія). Результати комп’ютерної діагностики, обстеження за методом Фолля на наявність гельмінтозів не є остаточним діагнозом та потребують підтвердження лабораторними методами дослідження.
При деяких видах гельмінтозів (трихінельоз, токсокароз, ехінококоз), коли паразит знаходиться в тканинах, а не в кишечнику, необхідно провести дослідження сироватки крові на наявність відповідних антитіл.
Кратність, показання, методи дослідження на гельмінтози затверджені наказом МОЗ УРСР від 15.10.86 р. № 579 „Об усилении борьбы с гельминтозами в УССР”. Дослідження проводяться клініко-діагностичними лабораторіями лікувальних закладів за направленням дільничних лікарів, лікарів-інфекціоністів.
Всі гельмінтози, крім ентеробіозу, аскаридозу, трихоцефальозу, відносяться до рідкісних видів та потребують підтвердження в лабораторії паразитологічного відділу Київської міської санепідстанції (вул.Єстонська, 3, тел.400-80-17).
При підтвердженні діагнозу лікування призначається лікарем. Вибір препарату, його дозування залежить від виду збудника, перебігу хвороби, віку та стану хворого.
Лікування гельмінтозів у дітей в м. Києві організовано на базі дитячих гельмінтологічних денних стаціонарів:
Дарницький район – дитяча поліклініка №1 (вул. Тростянецька, 8-д), дитяча поліклініка № 2 (Харківське шосе, 121);
Деснянський район – дитяча поліклініка №2 (вул. Курчатова,18-а);
Дніпровський район – дитяча поліклініка № 1 (пр. Тичини,12);
Оболонський район – центральна дитяча поліклініка (вул. Північна, 4-а);
Печерський район – дитяча поліклініка №1 ДКЛ №7 (вул. Цитадельна, 5/9);
Подільський район – дитяча поліклініка №4 (пр. Свободи,22);
Святошинський район – дитяча поліклініка №2 ДКЛ №5 (вул. Кучера,5);
Солом’янський район – поліклініка ДКЛ №4 (вул. Стражеска, 6-а).
Після лікування обов’язково слід пройти контрольні лабораторні обстеження. Найкращий спосіб вберегтися від зараження гельмінтами та зберегти здоров’я – це виконання рекомендацій щодо особистої гігієни, дотримання правил обробки овочів та фруктів, приготування страв з риби, м’яса.