Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №275

Гарні зуби — запорука здоров’я. Цю стару істину хочеться повторити, тому що стан зубів впливає на здоров’я, настрій, поведінку дитини і дорослої людини. Приємно бачити, як перетворює людину зі звичайною зовнішністю сліпучий ряд красивих зубів. І, навпаки, неприємне враження залишає лю­дина з некрасивими зубами. Хвороб зубів небагато, але вони вимагають великої уваги батьків, які повинні вчасно пока­зувати дитину зубному лікареві.

Найпоширенішою хворобою зубів є карієс — руйнування зуба з утворенням у ньому порожнини. При цьому виникає біль від прийому холодної чи гарячої, кислої чи солоної їжі. Якщо такий зуб не запломбувати на початку захворювання, то руйнування зуба продовжується і з’являється нестерпний біль, тому що всередині зуба розвивається складний запаль­ний процес з ураженням зубного нерва. Дійшовши до кореня, запалення переходить на кістку щелепи, викликаючи запа­лення окістя або утворення гнійника біля верхівки зубного кореня, відкіля гній потрапляє під ясна. Так утворюється флюс з наступним проникненням гною через свищ у ротову порож­нину .

Не завжди гній, який утворився в зубі, проходить такий шлях. При несприятливому протіканні запалення переходить на слизову оболонку придаткових пазух носа, на мигдалини, органи слуху і зору, викликаючи гайморит, тонзиліт, отит та інші хвороби. Крім того, током крові мікроби з хворого зуба переносяться в будь-яку частину тіла, і можуть розвитися гнійний менінгіт, абсцес мозку, запалення підшлункової за­лози і навіть сепсис (зараження крові).

Каріозні зуби, як і інші осередки хронічного запалення, можуть бути причиною розвитку ревматизму, бронхіальної астми, хвороб нирок. Але особливо шкідливий вплив вони справляють на органи травлення. При наявності каріозних зубів їжа потрапляє в шлунок недостатньо пережованою і мало просоченою слиною. Така їжа механічно подразнює стінку шлунка, повільніше перетравлюється в ньому і може викли­кати неприємні відчуття. Застій шлункового вмісту різко змінює подальший процес просування і травлення їжі. Вини­кають хронічні гастрити, спастичні стани кишечника, які суп­роводжуються болями в животі, запорами та ін.

Коли виникає карієс зубів у дітей? Як правило, карієс спо­стерігається в дітей старше 2—3 років. Приблизно з 10—12-річного віку, коли молочні зуби повністю заміняються, захворю­ваність карієсом знову зростає.

Причини карієсу досить численні і різноманітні. Поширеність його залежить від природно-кліматичних умов, вмісту міне­ральних солей у повітрі, ґрунті і воді, від характеру харчу­вання і, звичайно ж, від догляду за зубами. Карієс особливо широко розповсюджений там, де питна вода і їжа містять мало фтору.

Безпосередньою причиною карієсу зубів є гниття залишків їжі, яка застряє між зубами. У результаті гнильного бродіння залишків їжі в дітей виникає неприємний запах з рота і почи­нається руйнування зубів (карієс).

Розвитку карієсу зубів сприяють різні відхилення від нор­мального положення щелеп і зубного ряду. Найчастішою де­формацією є прогнатія, при якій виступає вперед верхня ще­лепа, верхня губа не покриває зубів, щелепа немов би здав­лена з боків, рот постійно відкритий. Ця деформація прикусу є наслідком уродженої схильності або тяжких проявів рахіту і звички смоктати пальці. При поганому стані носоглотки, коли утруднюється подих через ніс, у дитини рот постійно відкри­тий і щелепа відвисає, що також призводить до деформації прикусу з відставанням розвитку щелеп.

Якщо в дитини розвиток щелепи відстає настільки, що постійні зуби не знаходять місця, щоб розташуватися пра­вильно зімкнутим рядом один біля одного, то виходить такий сильний зсув, що деякі корінні зуби розташовуються зовсім осторонь від зімкнутого ряду інших зубів, а різці покрива­ють один одного на зразок черепиці. Внаслідок цього утво­рюється багато затишних містечок, куди залишки їжі заби­ваються так щільно, що їх не можна видалити ніякою щіткою. При такому розташуванні зуби передчасно руйнуються, піддаючись процесу гниття. Першими уражаються корінні молочні зуби. Через біль при жуванні хворими зубами дити­на перестає користуватися ними і ковтає погано пережовану їжу. У свою чергу карієс молочних зубів викликає руйнуван­ня постійних зубів.

У дітей з каріозними зубами часто відзначається не­уважність, нестійкість настрою, підвищена стомлюваність, що заважає їм учитися, і далі — астенія (фізична й нервово- психічна слабість).

Як же зберегти зуби дитини здоровими? Безліч причин, які викликають ураження зубів або сприяють цьому, значно ускладнюють профілактику.

Дітям потрібно давати тверду їжу, щоб для її розжову­вання потрібна була значна робота зубів і щелеп по обидва боки. Не намагайтеся годувати дітей, які мають молочні зуби, протертою їжею. Нехай гризуть яблука, груші, моркву. Це дуже корисно. Енергійне жування підсилює не тільки відділен­ня слини, але й приток крові до щелеп. При цьому щелепи розвиваються нормально, і постійні зуби розташовуються рівними рядами.

Правильне співвідношення в їжі білків, жирів, вуглеводів і мінеральних солей забезпечує нормальний ріст усього орга­нізму, ріст кісток і розвиток зубів.

Для формування гарних здорових зубів майбутньої дитини жінкам, починаючи з перших тижнів вагітності, необхідно дотримуватись м’ясо-молочно-рослинної дієти, з достатньою кількістю яєць, фруктів, молока, сиру, риби, м’яса. Не слід без призначення лікаря приймати будь-які ліки.

Вагітна повинна знаходитися під постійним наглядом зуб­ного лікаря (стоматолога) і виконувати всі його поради. Це допоможе поліпшити природні властивості зубів дитини.

Яка ж їжа найбільш шкідлива для зубів? З цього питання думки фахівців розходяться. Одні вважають, що найчастіше викликає руйнування зубів їжа, багата вуглеводами, тобто крохмаль, цукор, цукерки, кондитерські вироби і всі борош­няні страви. Інші думають, що ніяка їжа не шкідлива для зубів, шкідливо тільки гниття залишків їжі. Тому перші нерекомендують давати дітям солодощі, інші дозволяють їх, але з дотриманням догляду за зубами після солодкої страви. Більш раціональна, мабуть, друга рекомендація, тому що дуже важко вберегти дитину від уживання солодощів.

Важливо вчасно почати догляд за ротовою порожниною і зубами дитини. При цьому батькам треба пам’ятати, що дог­ляд за молочними зубами і їхнє збереження неушкодженими до появи постійних зубів так само необхідні, як і догляд за постійними зубами. Тому, як тільки в дитини з’явилися мо­лочні зуби, слід після кожної годівлі давати кип’ячену воду, а більш старших дітей привчати полоскати рот після кожного прийому їжі. У 3-річному віці подаруйте дитині зубну щітку і привчайте чистити зуби вранці і обов’язково ввечері перед сном.

Чищення зубів повинне виконуватися так: спочатку треба ретельно прополоскати рот водою кімнатної температури, потім на змочену водою зубну щітку взяти небагато дитячого зубного порошку або дитячої пасти і чистити при зімкнених зубах передні і бічні поверхні зубів, при цьому щітка повинна рухатися знизу вгору і назад. Після цього малюк повинен відкрити рот і чистити жувальну і внутрішню поверхню зубів. Закінчують чищення зубів ретельним полосканням водою доти, поки (кілька разів) не залишиться часток порошку або пасти. При чищенні зубів не слід жаліти ясна, якщо навіть вони трохи кровоточать.

Дітей старшого дошкільного віку і школярів треба навчати прийомам масажу ясен: пальцем руки, вимитої з милом, ма­сажують рухами зверху вниз для верхньої щелепи, а для нижньої щелепи — рухами знизу вгору. Рухи пальця повинні поєднуватися з невеликим тиском на щелепу. Масаж ясен дуже корисний для зубів. Недарма говорять: «Де здорові ясна, там і здорові зуби».

Однак чищення зубів і масаж ясен не рятують від непра­вильного розташування зубів і деформації щелеп. їх можна виправити тільки за допомогою апаратів, які стоматолог-ор- тодонт підбирає індивідуально кожній дитині з урахуванням форми обличчя і деформації щелепи або зубів. Поряд з цим призначається спеціальна гімнастика для жувальних м’язів. Завдання батьків полягає в тому, щоб вчасно звернутися до лікаря і постійно стежити за тим, щоб дитина виконувала всі поради лікаря. При своєчасному зверненні до лікаря і ретель­ному виконанні його порад вдається виправити складні де­формації щелеп і неправильне положення зубів.

Зрозуміло, всі ортодонтичні методи лікування не виклю­чають більш ретельного догляду за ротовою порожниною. Важ­ливо усунути хвороби, які викликають ускладнене дихання через ніс, і не допускати поганих звичок.

Батьки повинні знати, що санація зубів систематично про­водиться в школах, і зв’язок зі шкільним лікарем і стоматоло­гом повинен бути постійним. Таким чином, батьки багато мо­жуть зробити для того, щоб у дитини були здорові і красиві зуби.

 

Головне оздоровче завдання фізичного виховання в дошкільному віці – зміцнення здоров’я дитини шляхом вдосконалення всіх функціональних систем його організму, підвищення працездатності, підвищення захисних сил, стійкості та опорності до різних несприятливих впливів факторів зовнішнього середовища (зниженої та підвищеної температури повітря, води, сонячного випромінювання) шляхом загартовування.

Поряд з іншими гігієнічними факторами (режимом дня, повноцінним харчуванням), фізичне виховання відіграє важливу роль у зміцненні здоров’я дитини, її психічному і моторному розвитку.

Анатомо-

фізіологічні особливості організму дітей дошкільного віку

Кісткова система дітей дошкільного віку багата хрящовою тканиною, тому кістки дитини м’які, гнучкі, не володіють достатньою міцністю, легко піддаються викривленню і набувають неправильну форму під впливом несприятливих факторів. До таких відносять фізичні вправи, що не відповідають віковим особливостям дитячого організму, а також невідповідність зросту дитини, розмірів меблів і неправильне положення тіла.

У дітей цього віку хребет відрізняється високою рухливістю. Неправильні функціональні пози (лежання, сидіння, стояння) негативно позначаються на його формі. Через них формується порушення постави.

 

У дітей молодшого шкільного віку м’язова система розвинена відносно слабко, але до 5 років маса мускулатури значно збільшується, особливо за рахунок мускулатури нижніх кінцівок

Натренованість дрібних м’язів дуже стане в нагоді дитині, коли вона піде до школи. Тонус м’язів спини і живота має велике значення для формування постави дитини. Після того, як м’язовий корсет зміцнюється досить, під впливом функції центральної нервової системи та тренування у малюка виробляється правильна постава – ключ до здоров’я внутрішніх органів.

Протягом дошкільного періоду розвитку людини відбувається виражена перебудова діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Збільшується маса серця, його працездатність і адаптаційні можливості до фізичного навантаження. Заняття фізичною культурою впливають і на функції дихальної системи: зростає глибина дихання, легенева вентиляція, посилюється забезпечення організму киснем.

 

Для правильного гармонійного розвитку дитини йому необхідна достатня рухова активність і помірне фізичне навантаження.

Враховуючи особливості організму дитини дошкільного віку, сформульовано вимоги до оздоровчих завдань фізичного виховання:

• сприяти правильному формуванню кістково-суглобового апарату, попередження порушення розвитку постави та плоскостопості;
• сприяти розвитку всіх груп м’язів;
• удосконалювати розвиток серцево-судинної та дихальної систем;
• забезпечувати правильне функціонування внутрішніх органів (травлення, виділення та інших);
• удосконалювати функцію терморегуляції, тобто здатність організму підтримувати постійну температуру тіла в різних умовах, тобто загартовуванню;
• удосконалювати діяльність центральної нервової системи за врівноваження процесів збудження і гальмування, вдосконаленню рухового аналізатора, органів почуттів.

 

У процесі фізичного виховання дошкільнят вирішуються освітні завдання:

• формування рухових навичок і вмінь;
• розвиток фізичних якостей: спритності, швидкості, гнучкості, рівноваги, окоміру і сили.

Рухові навички, сформовані у дітей до 7 років, складають фундамент їх подальшого вдосконалення в школі. Правильно організоване фізичне виховання сприяє нормальному розвитку центральної нервової системи, розумовому розвитку дітей, формуванню психічних процесів: сприйняття, мислення, пам’яті, уяви; проявляється активність, кмітливість, винахідливість, нормалізується емоційна сфера, поліпшується сон.

 

Фізичні вправи – основний засіб фізичного виховання. З віком в розпорядку дня фізичні вправи займають все більше місця.

Для того, щоб заняття фізичними вправами проводилися систематично, важливо вдома батькам разом з дитиною робити ранкову гімнастику, а також створити йому умови для рухової активності, обладнавши спортивний куточок інвентарем згідно з віком дитини (м’ячі, скакалки, «шведська стінка», велосипед) .

Заняття спортом

Коли дитині виповнилося 4 роки і вдосконалюється координація рухів рук і ніг, і він до цього часу регулярно займався фізкультурою, його можна долучити до занять спортом. Звичайно, відразу виключаються види спорту, пов’язані з великим фізичним навантаженням. Найбільш відповідними з них є ходьба на лижах, катання на ковзанах, їзда на велосипеді. Починаючи з 5-6 літнього віку, діти можуть освоювати елементи хокею, футболу, бадмінтону, художньої гімнастики.

 

Особливо гартує і підвищує імунні сили організму плавання. До того ж, це – один з видів спорту, який розвиває тіло людини найбільш гармонійно. Але приступати до навчання плаванню дитини необхідно тільки після попереднього гарту повітрям і проведення курсу важливих обтирань тіла.

Заняття танцями

Танцювальні вправи, супроводжувані музикою, впливають на всі системи організму, розвивають фізичні якості (спритність, швидкість), виробляють плавність, виразність рухів, відчуття ритму, викликають позитивні емоції, сприяють формуванню навички правильної постави.

Організм дитини-дошкільника знаходиться в періоді становлення функцій, їх вдосконалення. Тому весь комплекс засобів фізичного виховання (фізичні вправи, спортивні розваги, загартування, самостійна рухова активність дітей) повинні забезпечити вирішення головного завдання – виховання здорового, гармонійно розвиненої дитини, сприяти його адаптації до умов шкільного навчання.

 

(рекомендації підготовлені фахівцями паразитологічного відділу Київської міської санітарно – епідеміологічної станції)

Гельмінти або глисти – це паразитичні черви, що можуть вражати кишечник, печінку, жовчні протоки, легені, дихальні шляхи, інші органи та системи організму людини. Глисти викликають у людини захворювання (гельмінтози), які негативно впливають на стан її здоров’я.

Клінічні прояви захворювання залежать, в першу чергу, від імунного стану організму людини, від виду паразита, його кількості. Глисти знижують працездатність, викликають слабкість, запаморочення, нудоту, блювоту, головний біль, роздратованість, біль в животі, часто спричинюють малокрів’я, алергічні прояви. Нерідко у хворих спостерігається порушення апетиту, розвиваються запальні процеси органів травлення, ускладнюється перебіг інших захворювань.

В однієї особи можуть одночасно паразитувати декілька видів глистів. Особливо тяжко переносять глистяні інвазії діти, внаслідок яких вони можуть відставати в фізичному та розумовому розвитку.

Найчастіше зустрічаються такі види гельмінтів, як гострики, аскариди, волосоголовці, карликовий, бичачий, свинячий ціп’яки, широкий стьожак, трихінела, опісторхіс тощо.

Найпоширенішим гельмінтозом є ентеробіоз (викликається гостриками), зараження яким відбувається контактним шляхом від хворого або через предмети, якими той користувався. Такий шлях передачі обумовлює широке розповсюдження цього захворювання, особливо серед дітей молодшого віку, а також послідовне зараження всіх членів родини хворого.

Гострики – це невеликі, круглі, білого кольору глисти завдовжки до 1 см. Живуть в нижніх відділах тонкого та в товстому кишечнику, тривалість їх життя, за останніми даними, до 3-х місяців. Дорослі самки, наповнені дозрілими яйцями, виповзають з прямої кишки і відкладають їх в складках шкіри біля заднього проходу, викликаючи при цьому нестерпну сверблячку, яка особливо дошкуляє у вечірній та нічний час.

При розчісуванні яйця цих глистів забруднюють руки, попадають на предмети довкілля, харчові продукти, а з ними – до рота, що може призвести до самозараження.

Щоб попередити захворювання на ентеробіоз, слід дотримуватись правил особистої гігієни: ретельно мити руки з милом після відвідування туалету та перед їжею, утримувати нігті в чистоті та боротися зі шкідливою звичкою гризти нігті, перед та після сну приймати гігієнічний душ, обдавати кип’яткомдитячі горщики та мити іграшки водою з милом, проводити вологе прибирання приміщень тощо.

Аскаридами, волосоголовцями людина заражається при вживанні немитих фруктів, овочів, ягід (зелень, редиска, огірки, морква, полуниця), що забруднені яйцями цих гельмінтів.

Безпосередньо від людини до людини паразити не передаються. Виділені з випорожненнями хворої людини яйця цих гельмінтів стають небезпечними після дозрівання при сприятливих умовах в ґрунті.

В ґрунт яйця потрапляють при удобренні нечистотами, де можуть зберігати життєздатність протягом багатьох років та забруднювати городину. В наших широтах найчастіше зараження на аскаридоз відбувається через полуницю.

При попаданні дозрілого яйця аскариди до шлунку людини із нього виходить личинка, яка здійснює міграцію (триває 10-14 днів) в організмі людини. В цей період лабораторна діагностика захворювання неможлива, але можуть відмічатись алергічні прояви (кропивниця, сверблячка), при великій кількості личинок спостерігається бронхіт, пневмонія.

Через 2,5-3 місяці доросла аскарида має веретеноподібне, видовжене тіло біло-жовтого кольору, завдовжки від 15 до 40 см. Тому, якщо зараження відбулося влітку, лабораторне обстеження стає доцільним лише через 3 місяці, коли аскарида починає виділяти яйця. Дорослі самки аскарид щодня виділяють до 240 тисяч яєць. Тривалість життя гельмінта становить близько одного року.

Гельмінт паразитує в тонкому кишечнику. Хворий на аскаридоз відчуває погіршення апетиту, нудоту, блювоту, біль у животі, проноси з домішками слизу та крові або запори. Діти втрачають вагу, швидко втомлюються, скаржаться на поганий сон, запаморочення.

В окремих випадках міграція дорослих аскарид в організмі людини за межами кишечнику є причиною завороту кишок,кишкової непрохідності, закупорки жовчних протоків, протоків підшлункової залози з розвитком абсцесу, апендициту.

Інфікування волосоголовцями також можливе через грунт, забруднений дозрілими яйцями паразита. При проковтуванні людиною дозрілого яйця волосоголовця личинка, яка з нього виходить, занурюється в слизову оболонку товстої кишки і там виростає в дорослого паразита. Дорослий волосоголовець – білого кольору, завдовжки до 5,5 см, складається з волосовидного головного кінця й товстої хвостової частини. Тривалість життя паразита становить до 5 років, що забезпечує довге існування паразита, раніше вважалось, що від нього дуже важко позбаватись. Самка волосоголовця щодня виділяє від 1 до 3,5 тисяч яєць.

Кріплення тонким головним кінцем до слизової оболонки супроводжується больовими симптомами в області живота. При трихоцефальозі відмічаються розлади шлунку, проноси з домішками слизу та крові, порушення апетиту, нудота, блювота, слабкість, втрата ваги, нездужання, головний біль, запаморочення, дратівливість.

Живиться волосоголовець поверхневим шаром слизової оболонки кишечнику та кров’ю. За добу один гельмінт споживає0,005 мл крові людини, що призводить до багаточисленнихвиразок слизової оболонки кишечнику, розвитку анемії.

Щоб не заразитися аскаридами та волосоголовцями, в приватних обійстях слід користуватися тільки вбиральнями, не використовувати для удобрення незнешкоджені фекалії. Овочі, зелень, ягоди та фрукти перед вживанням у їжу в сирому вигляді слід ретельно помити проточною водою.

Зараження людини свинячим, бичачим ціп’якамивідбувається при куштуванні сирого м’ясного фаршу, при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса (шашлику), яке містить фінки (зародки) цих гельмінтів, з яких в кишечнику людини розвиваються дорослі особини. Це великі гельмінти, які можуть досягати довжини 3-6 метрів та викликати у людини серйозні порушення стану здоров’я. Ціп’яки можуть паразитувати у людини від кількох до 20 років. Розвиток цих паразитів відбувається зі зміною хазяїв: статевозрілі форми живуть в кишечнику людини, личинкова форма – в організмі свиней (свинячий) або великої рогатої худоби (бичачий).

Хворого турбують періодичні болі в животі, кишкові розлади, порушення апетиту, головний біль. Але найчастіше хворі скаржаться на свербіж в області заднього проходу і періодичне відходження члеників (фрагменти тіла гельмінта у вигляді утворень білого кольору, які нагадують лапшу). Ці ознаки повинні насторожити хворого та змусити його звернутись до лікаря.

Для попередження зараженнями ціп’яками не слід купувати м’ясо на стихійних ринках, куштувати сирий фарш, вживати м’ясні страви з кров’ю, недостатньо термічно оброблені м’ясні продукти.

При вживанні дичини (кабан, борсук тощо), м’яса та сала з проріззю домашніх свиней, що не пройшли ветеринарно–санітарну експертизу, людина може заразитися на трихінельоз – небезпечним для здоров’я і життя гельмінтозом.

Характеризується це захворювання гострим та тяжким перебігом: підвищенням температури тіла (до 40⁰ С), лихоманкою, набряком обличчя, розладами кишково-шлункового тракту, м’язовими болями в міжреберних, литкових, язикових м’язах, внаслідок інтенсивного розмноження паразитів, що потрапили в організм, та осіданням личинок у м’язах. В тяжких випадках це захворювання може закінчитися смертю хворого внаслідок ураження серця, нервової системи. Для попередження ускладнень та смерті хворого лікування проводиться в умовах стаціонару.

Щоб не допустити зараження трихінельозом, не треба купувати м’ясні продукти на стихійних ринках, м’ясо домашніх свиней та дичину вживати тільки після проходження санітарно-ветеринарного контролю, дотримуватись правил приготування м’ясних страв.

Із вживанням в’яленої, копченої річної риби домашнього приготування або з її недостатньою термічною обробкою може бути пов’язане зараження людини такими гельмінтозами, якдифілоботріоз (викликається широким стьожаком) таопісторхоз.

Широкий стьожак – це найбільший гельмінт людини, який може сягати 20 м завдовжки. Це найбільш продуктивний паразит – щодня виділяє більше 1 мільйона яєць, які, потрапляючи до водойми, проходять стадії личинкового розвитку спочатку в прісноводних рачках, потім в організмі хижих річкових та озерних риб. При вживанні зараженої та недостатньо термічно обробленої риби, малосольної ікри личинки попадають до кишкового-шлункового тракту людини, де відбувається їх розвиток до статевозрілих особин.

У людини широкий стьожак викликає слабкість, головокружіння, розлади шлунково-кишкового тракту, шкірні висипи, призводить до розвитку анемії (малокрів’я), схуднення. У хворого спостерігається періодичне відходження разом з випорожненнями фрагментів тіла гельмінта.

Опісторх (або печінковий сисун) – плоский гельмінт завдовжки 8-13 мм, який паразитує в протоках підшлункової залози, жовчних та печінкових протоках протягом десятиріч. Може викликати запальні процеси в печінці, 12-палій кишці та підшлунковій залозі, стимулювати розвиток цукрового діабету, раку печінки. Характеризується тяжким тривалим клінічним перебігом.

Для свого розвитку яйця опісторха з личинкою повинні потрапити у воду, де відбувається їх розвиток, спершу в організмі прісноводного молюска, потім – риб родини карпових (лящ, язь, карась тощо), у м’язах яких осідають личинки. При порушенні правил приготування риби відбувається зараження людини.

Захворювання на опісторхоз реєструється у населення, що мешкає у басейні річок: Дніпро, Десна, Південний Буг, Ворскла, Сіверський Донець (Сумська, Полтавська, Чернігівська області).

Для попередження дифілоботріозу та опісторхозу необхідно, по-перше, охороняти водойми від забруднення стічними водами, по-друге, дотримуватись правил приготування риби: смажити її в пластованому вигляді під кришкою протягом 15-20 хвилин, варити – 20 хвилин, при солінні витримувати рибу протягом 2 тижнів в 14% солі від ваги риби, в’ялити шматки риби до 25 см протягом 3 тижнів, перед цим витримати 3 дні в 15% солі від ваги продукту.

Якщо зараження відбулось, людина відчуває вище приведені симптоми, а в окремих випадках (при зараженні ціп’яками, стьожаком широким) відмічає відходження члеників разом з калом, слід звернутися до лікаря.

Діагноз гельмінтозу встановлюється на підставі скарг пацієнта, особливостей клінічних проявів, результатів лабораторних досліджень фекалій на наявність яєць гельмінтів, крові (спостерігається підвищений рівень еозинофілів, в деяких випадках – анемія). Результати комп’ютерної діагностики, обстеження за методом Фолля на наявність гельмінтозів не є остаточним діагнозом та потребують підтвердження лабораторними методами дослідження.

При деяких видах гельмінтозів (трихінельоз, токсокароз, ехінококоз), коли паразит знаходиться в тканинах, а не в кишечнику, необхідно провести дослідження сироватки крові на наявність відповідних антитіл.

Кратність, показання, методи дослідження на гельмінтози затверджені наказом МОЗ УРСР від 15.10.86 р. № 579 „Об усилении борьбы с гельминтозами в УССР”. Дослідження проводяться клініко-діагностичними лабораторіями лікувальних закладів за направленням дільничних лікарів, лікарів-інфекціоністів.

Всі гельмінтози, крім ентеробіозу, аскаридозу, трихоцефальозу, відносяться до рідкісних видів та потребують підтвердження в лабораторії паразитологічного відділу Київської міської санепідстанції (вул.Єстонська, 3, тел.400-80-17).

При підтвердженні діагнозу лікування призначається лікарем. Вибір препарату, його дозування залежить від виду збудника, перебігу хвороби, віку та стану хворого.

Лікування гельмінтозів у дітей в м. Києві організовано на базі дитячих гельмінтологічних денних стаціонарів:

Дарницький район – дитяча поліклініка №1 (вул. Тростянецька, 8-д), дитяча поліклініка № 2 (Харківське шосе, 121);

Деснянський район – дитяча поліклініка №2 (вул. Курчатова,18-а);

Дніпровський район – дитяча поліклініка № 1 (пр. Тичини,12);

Оболонський район – центральна дитяча поліклініка (вул. Північна, 4-а);

Печерський район – дитяча поліклініка №1 ДКЛ №7 (вул. Цитадельна, 5/9);

Подільський район – дитяча поліклініка №4 (пр. Свободи,22);

Святошинський район – дитяча поліклініка №2 ДКЛ №5 (вул. Кучера,5);

Солом’янський район – поліклініка ДКЛ №4 (вул. Стражеска, 6-а).

 

Після лікування обов’язково слід пройти контрольні лабораторні обстеження. Найкращий спосіб вберегтися від зараження гельмінтами та зберегти здоров’я – це виконання рекомендацій щодо особистої гігієни, дотримання правил обробки овочів та фруктів, приготування страв з риби, м’яса.

 

Для забезпечення здоров’я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов’язково порадившись з лікарем дитини – це загартовуючи заходи, збалансоване харчування, профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні

1. 
   Загартовування
   1. Рухова гімнастика щоранку замість зарядки – 5 вправ
   «годинничок» (руки вперед і назад)
   «півень» (поплескати руками по стегнах – кукуріку)
   «паровоз» (поперемінний рух рук – чух-чух)
   «насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону )

«вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках )

2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.
   3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.
   4. Полоскання рота водою з-під крана після їжі.
   5. Як можна більше перебувати на свіжому повітрі.
   6.  Не кутати дитину.
   7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.
   8. Мити ноги водою перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30 С, поступово знижуючи до 18 С і нижче).
   II. Харчування
   Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.
   III. Профілактика частих ГРЗ протягом 2-3 тижнів навесні і восени
   1. Зрошення зіву настоєм часнику:
   2 зубчики часнику заливають 1 склянкою кип’яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази на день протягом 2-3 тижнів.
   2. Зрошення зіву настоєм евкаліпта – 1 столова ложка на 1 склянку води – 1 раз на день – 2-3 тижні.
   3. Лікувальні трави (суміш):
   Валеріана, собача кропива, звіробій, м’ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип’яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців).
   При анемії додати кропиви, при болях у животі – ромашки, при алергії – череду.
   4. Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав:
   ромашки, череди, дубової кори, хвої – через день, 2 рази на рік навесні і восени.
   5. Масаж спини 1 раз на день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.
   6. У кімнаті, де перебуває дитина, добре мати кімнатну квітку Герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.
   Прогулянки в зимовий період
   Малюків до 3 років виводять гуляти взимку в безвітряну погоду при температурі повітря на вулиці не нижче -15 ° С. Дітям від 4 до 7 років дозволяються прогулянки до -18 ° С.
   У холодну пору року тривалість перебування дітей на повітрі в значній мірі залежить від правильної організації їх діяльності, від створення необхідних умов для фізичних вправ, веселих ігор та розваг.
   Для стрибків, вправ на рівновагу необхідно зробити снігові вали, для метання – намальовані мішені. Спробувати зробити снігові фігури, які допомагають закріпити рухові вміння хлопців: лисиці або ведмедеві дати в лапи корзину, в яку закидають сніжки, між ногами передбачити деяку відстань, щоб дитина могла проповзати.
   Вправи на крижаних доріжках цікаві дітям, розвивають у них почуття рівноваги при ковзанні, вміння керувати своїм тілом під час таких рухів.
   Хокей. Навчання елементам цієї гри проводиться на сніговій майданчику, обнесеній невисоким сніжним валом. Дітей навчають деяким елементам хокею: вести шайбу клюшкою, не відриваючи її від шайби; прокатувати шайбу клюшкою один одному, затримувати її, обводити шайбу клюшкою навколо предметів і між ними.
   Катання з гірки одне з улюблених і корисних для дітей розваг. Неодноразово піднімаючись в гору, хлопці тренують серце і легені. З’їжджаючи з гори, вони можуть проробляти багато додаткових рухів, які розвивають спритність, кмітливість, рішучість, мужність, координацію рухів. Діти повинні вміти падати при необхідності на бік.
   Правила катання по крижаній доріжці:
   • кататися в одному напрямку;
   • кататися з інтервалом;
   • швидко йти з доріжки після ковзання;
   • не перебігати крижану доріжку.
   Правила катання з гірки:
   • не кататися на ногах;
   • кататися по черзі;
   • з’їжджати вниз з інтервалом, тільки тоді, коли внизу нікого немає;
   • швидко йти з доріжки після того, як з’їхав з гірки;
   • гальмувати в разі несподіваної появи перешкод.
   Вимоги до одягу дітей 3-7 років у приміщенні групи або  вдома
   При температурі 18-20 градусів на дитину одягають бавовняну білизна, плаття з напіввовняної або товстої бавовняної тканини, колготи, для старших дошкільнят гольфи, на ногах туфлі.
   При 21-22 градусів – бавовняна білизна, плаття (сорочка) з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом, гольфи, на ногах легкі туфлі або босоніжки.
   При 23 і вище градусі-тонку бавовняну білизну або без неї, легке плаття,  сорочку без рукавів, шкарпетки, на ногах босоніжки .

 

Переохолодження й обморожень варто побоюватися всім, але уважніше всього потрібно ставитися до малих дітей: вони не поскаржаться на холод, не попросяться додому із прогулянки.

НА ЩО ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ ПІД ЧАС ЗИМОВОЇ ПРОГУЛЯНКИ?

Ознаки обмороження й загального переохолодження:
– шкіра блідо-синюшна;
– температурна, тактильна й болюча чутливість відсутні або різко знижені;
– при відігріванні з’являються сильні болі, почервоніння й набряк м’яких тканин;
– при більше глибокому ушкодженні через 12-24 ч. можлива поява міхурів із кров’янистим умістом;
– при загальному переохолодженні дитина в’янула, байдужий до навколишнього, його шкірні покриви блідий, холодні, пульс частий, артеріальне тиск знижений, температура тіла нижче 36° С.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО В НАЯВНОСТІ ОЗНАКИ ОБМОРОЖЕННЯ АБО ЗАГАЛЬНОГО ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ?

Залежно від ступеня ушкодження тканин і зниження температури тіла, переохолодження й обмороження діляться на стадії й ступені, які, як правило, можна визначити не раніше чим через добу, а ми для стислості їх опустимо й розглянемо основні принципи надання першої допомоги:

Насамперед необхідно зігріти дитину в теплому приміщенні. Зігрівання ураженої частини тіла повинне бути поступовим, повільним, переважно пасивним. Неприпустимо (!) розтирати відморожені ділянки тіла руками, тканинами, спиртом і вуж тим більше снігом! (Подібні рецепти надзвичайно живучі й дотепер існують у народі.) Справа в тому, що ці міри сприяють тромбоутворенню в посудинах, поглиблюючи процеси деструкції уражених тканин.

Потерпілого потрібно вкутати в теплу ковдру (при загальному переохолодженні) або (при відмороженні) накласти на уражену частину тіла термоизолирующую ватно-марлеву пов’язку (7 шарів) для кумуляції тепла й запобігання передчасного зігрівання поверхневих тканин (і, відповідно, утворення перепаду температур між поверхневими й глубжележащими тканинами). Застосування термоизолирующей пов’язки дозволяє в кілька разів сповільнити зовнішнє зігрівання ураженої ділянки при забезпеченні загального зігрівання організму.

Якщо відморожено руку або нога, її можна зігріти у ванні, поступово підвищуючи температуру води з 20 до 40° С и в плин 40 хвилин ніжно (!) масажуючи кінцівку. На внутрішню поверхню стегна або плеча можна додатково покласти теплу грілку.

Потерпілому дають рясне тепле питво – наприклад солодкий чай.

Якщо відігрівання після відмороження супроводжується помірними болями (дитина поступово заспокоюється), відновлюються чутливість, температура й кольори шкірних покривів, самостійні повноцінні рухи, то кінцівку витирають насухо, шкіру обробляють 70% спиртом (або горілкою) і накладають суху пов’язку з ватою. Вухо, ніс або щоку рясно змазують вазеліном і накладають суху зігрівальну пов’язку з ватою. Увага: обморожені ділянки надовго зберігають підвищену чутливість до холоду, легко піддаються повторному обмороженню й тому надалі мають потребу в особливо надійному захисті!

ОЗНАКИ ГЛИБОКОГО ОБМОРОЖЕННЯ , ПРИ ЯКИХ ТЕРМІНОВО ПОТРІБНА КВАЛІФІКОВАНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА:

• чутливість обморожених ділянок не відновлюється;
  • зберігаються сильні болі;
  • зберігається блідість шкірних покривів;
  • якщо надавити пальцем на шкіру, а потім забрати палець, кольори шкіри не міняється;
  • з’являються міхури із кров’янистим умістом.

Зимові прогулянки: обережність і розсудливість

Узимку з новонародженою дитиною варто починати гуляти приблизно через тиждень після того, як мама з дитиною повернулися з роддома додому, тобто на 12-14 день після народження. Час першої прогулянки – не більше напівгодини, температура «за бортом» – не нижче мінус 10° С.

Узимку дитині в жодному разі не повинне бути холодно, але може бути небагато прохолодно – на те вона й зима, це якоюсь мірою буде стимулювати його рухову активність. Одяг дитини повинен бути легким, просторим й зручним, її основне призначення – надійно захищати маля від холоду, вологи й вітру, дозволяючи в той же час активно й комфортно освоювати навколишній світ

Кір – інфекційна хвороба, що вражає як дітей, так і дорослих, які не мають імунітету проти цього захворювання. Кір зафіксували у кількох регіонах України.

Кір – небезпечне вірусне захворювання. Саме ця інфекція є однією із основних причин дитячої смертності у світі.

Як можна заразитись кором

Вірус дуже швидко поширюється – він передається при розмові, кашлі, чханні чи будь-якому тісному контакті з хворим. Як тільки у людини з’являються перші ознаки вірусу – вона вже поширює інфекцію. Інкубаційний період триває від 7 до 17 днів.

Читайте також: Кір атакує: через спалах вірусної інфекції на Одещині закрили школу

При цьому інфекція дуже швидко поширюється, тож з потоком повітря вірус може навіть поширитись у сусідні приміщення, наприклад через вікна, вентиляцію тощо.

Симптоми у дітей і дорослих

Найчастіше кором хворіють діти та підлітки, однак, якщо щеплення не було, то заразитись може і дорослий.

Перші тривожні ознаки небезпечного вірусу – людина стає млявою, у неї порушується сон, знижується апетит. Пізніше з’являється нежить та кашель, а також підвищується температура.

Однак, вже через кілька днів температура знижується, а от кашель та нежить не проходять, а навпаки посилюються. В цей період в людини стають чутливими очі, важко дивитись на світло, інколи доходить до запалення ока (кон’юнктивіт). Часто ці симптоми можна сплутати зі звичайною застудою чи грипом. При цьому на внутрішній стороні щік, а іноді й губ, вже з’являються дрібненькі цятки. Це вже одна із основних ознак, що в хворого таки кір.

Вже на 4-5 день після перших симптомів температура знову підвищується до 39-40 градусів, а на шкірі з’являється дуже помітний висип червоних цяток. У цей момент посилюється нежить, набрякають повіки та все обличчя.

До симптомів може додатись ще й пронос. Також може посилитись головний біль, інколи хворі навіть непритомніють.

Якщо хвороба проходить без ускладнень, то вже до тижня часу хворому має стати краще. Тоді у людини нормалізується температура, проходять кашель та нежить, а верхній шар шкіри, на якій був висип, починає відлущуватись.

У зв’язку з різким похолоданням та прогнозами синоптиків щодо складних погодних умов в Україні на найближчий тиждень, звертаємось до батьків з проханням прислухатись до порад медиків, щоб вберегти своїх дітей від переохолодження та обмороження.

— не виводьте на вулицю дітей до 3 років, якщо температура повітря понад 12⁰С морозу;
— варто запобігти виходу на вулицю дітей дошкільного та шкільного віку, якщо температура повітря нижча – 18; для школярів старших класів – нижча -25 С);
— перед виходом на морозне повітря не давайте дитині гарячих страв та напоїв (зокрема, чаю);
— у зимовий період подбайте про калорійне харчування дітей зі збільшенням споживання вітамінів А та Д;
— підготуйте адекватний одяг за віком (багатошаровий, з натуральних тканин) з обов’язковим використанням зимової білизни, шарфа, шапки та теплих рукавичок;
— підберіть відповідне за віком та розміром взуття (ні у якому разі не тісне) з обов’язковим використанням теплих шкарпеток та устілок;
— особливу увагу приділіть захисту носа, вух та щік дитини.

У випадку ознак обмороження відразу відведіть дитину в тепле приміщення і розмасажуйте обморожені частини тіла теплою рукою (але не снігом і не рукавичкою — сніг може пошкодити шкіру, а рукавичка – занести інфекцію). Обморожені пальці рук і ніг розтирають у напрямку до тулуба, потім занурюють їх у ледь теплу воду. Поступово доливайте теплішу воду і доведіть її температуру до 37 – 38С. Після цієї ванночки зробіть знову масаж обморожених місць м’яким рушником чи рукою, але тепер змастіть їх якимось жиром чи кремом від опіків, а зверху накладіть пов’язку. Дитину слід укутати теплою ковдрою, напоїти гарячим чаєм. Однак, якщо час після обмороження прогаяно, робити масаж і теплу ванночку не можна – треба обов’язково звернутися до лікаря за кваліфікованою медичною допомогою.

При обмороженні ІІІ ступеню дитина повинна бути госпіталізована до хірургічного відділення або відділення реанімації та інтенсивної терапії дитячого стаціонару.

– Симптоми обмороження: оніміння обмороженої частини тіла, біль, пекучість, жорстка блідо-жовта або блідо-синя шкіра, пухирі.
– Найчастіше дитина відморожує відкриті частини тіла: пальці, вуха, ніс та щоки.
– Разом з обмороженням у дитини може бути загальне переохолодження.
– Якщо дитина піддалась тривалому впливові холоду, зверніться до лікаря або викличте невідкладну допомогу.
– Не можна відігрівати пошкодженні частини тіла на вулиці.
– Якщо чутливість і колір шкіри відновились, то в подальшому лікуванні немає потреби, в іншому випадку – негайно зверніться до лікаря.
– Якщо у дитини сильне тремтіння, слабість, сонливість, нечітка свідомість, порушення дихання, інколи шок, дуже низька температура тіла – нижче 35°С — викликайте невідкладну допомогу.

ДИТЯЧА КОСМЕТИКА : ЧИТАЄМО ЕТИКЕТКУ

Шкіра дитини потребує особливого догляду, тому ви користуєтесь спеціальними косметичними засобами. Дізнайтеся, що входить до складу косметики для дітей та на що слід звертати увагу при її покупці.Витяжки рослин
Ромашка, меліса, деревій мають протизапальну і протибактеріальної дією: послаблюють запальні процеси на шкірі, зменшують місцеву припухлість і набряклість. Витяжка деревію і меліси до того ж діє заспокійливо. Алое має зволожуючу дію.

UV-Фільтри
Входять до складу не тільки “літньою” косметики, але і захисного крему для обличчя, крему “для будь-якої погоди”. У косметиці для малюків до шести місяців використовують мінеральні фільтри, які подібно до дзеркала відбивають і розсіюють сонячні промені. У засоби для діток постарше можуть входити хімічні фільтри або субстанції, які поглинають ультрафіолетові промені.

Ефірні олії
Наприклад, лавандове або мигдальне олія, масло жожоба. Завдяки ефірним маслам дитяча косметика так “смачно” пахне! Неприпустимі шкідливі для малюків штучні ароматичні композиції, які можуть спровокувати алергічну реакцію.

Поживні речовини
Як правило, у дитячій косметиці використовують мінеральні жири (наприклад, парафінове або вазелінове масло), які роблять шкіру м’якою та еластичною. Якщо у вашого малюка нормальна шкіра, достатньо змащувати її легким молочком або бальзамом: у цих засобів ніжна текстура, вони швидко вбираються, в них менше всього жирів. При пересушеною шкірі допоможе жирний крем.

Особливі субстанції
Входять до складу косметики “спеціального призначення”: наприклад, крему проти пітнички. Ці речовини (тальк, цинк) створюють на шкірі захисний шар, який оберігає її від надлишку вологи. А ще знімають подразнення, мають протибактеріальну дію, що зменшує ризик пелюшкового дерматиту. Компоненти, що затримують вологу, не допустять обезводнення і пересихання шкіри дитини.

“Гарні” консерванти

Креми, бальзами, молочко – це, по суті, зваж води та жирів, тому в них треба обов’язково додавати речовини, які гальмують розвиток бактерій. І в даному випадку консерванти – це менше зло. Безумовно, в дитячу косметику додають лише ті з них, які дійсно безпечні. До того ж в мінімальних дозах.

Пам’ятка для мами
Перед покупкою дитячої косметики уважно вивчіть інформацію, яка повинна бути присутнім на упаковці:

◦ для якого віку призначено засіб;

◦ склад засобу, починаючи з тих інгредієнтів, яких найбільше;

◦ термін придатності і як довго можна використовувати засіб після його відкриття;

◦ хто виробник.

Важливо!

1. Якщо косметичний засіб після його відкриття можна використовувати понад 18 місяців, це вказує на велику кількість консервантів в його складі.

2. Засоби для догляду за шкірою одного виробника і однієї лінії доповнюють один одного. А у випадку, припустимо, алергічної реакції ви будете точно знати, що саме її викликало.
3. Дитяча шкіра не любить багато косметики – її надлишок може спричинити роздратуванням. Не використовуйте декілька засобів одночасно: наприклад, спровокувати захисну реакцію організму (алергію). Після застосування нового крему або піни для ванн на шкірі малюка не повинно бути ні почервоніння, ні висипу. Ну, а якщо це все-таки відбулося, більше не користуйтеся цими засобами. А щоб не викидати гроші на вітер, спочатку використовуйте пробники

І найголовніше: висока ціна – це не завжди гарантія відмінної якості!